Вишиванка. Вишивка Ручної Роботи: Вишиваночка
Вишиванка. Вишивка Ручної Роботи: Вишиваночка
Сорочки вишиванки - чоловічі вишиванки, жіночі вишиванки, дитячі вишиванки. Доставка по всій Україні, оптом та в роздріб. Вишиванки безпосередньо від народної майстрині Галини Михайлюк
Сорочки вишиванки - чоловічі вишиванки, жіночі вишиванки, дитячі вишиванки. Доставка по всій Україні, оптом та в роздріб. Вишиванки безпосередньо від народної майстрині Галини Михайлюк
Чоловічі вишиванки
Сорочки вишиванки - чоловічі вишиванки, жіночі вишиванки, дитячі вишиванки. Доставка по всій Україні, оптом та в роздріб. Вишиванки безпосередньо від народної майстрині Галини Михайлюк
http://vyshyvka-ua.blogspot.com/
http://moya-vyshyvanka.blogspot.com/2013/03/vyshyvanky-cholovich.html
http://vyshyvka-ua.blogspot.com/
http://moya-vyshyvanka.blogspot.com/2013/03/vyshyvanky-cholovich.html
Чоловічі вишиванки
Вишиванка зі Сваргою
Вишиванка зі Сваргою.
Зараз ви бачите повністю вишиту, але ще не зшиту жіночу вишиванку Ручної Роботи зі Сваргою від народної майстрині Галини Михайлюк зі Спасу.
Зараз ви бачите повністю вишиту, але ще не зшиту жіночу вишиванку Ручної Роботи зі Сваргою від народної майстрині Галини Михайлюк зі Спасу.
 |
| Вишиванка зі Сваргою. |
 |
| Вишиванка жіноча зі Сваргою |
Вишиванка Чоловіча "Українське Сонце"
Вишиванка Чоловіча "Українське Сонце".
 |
| Вишиванка Чоловіча "Українське Сонце" |
 |
| Чоловіча вишита сорочка "Сонце" |
Купити вишиванку. Тернопіль
Купити вишиванку. Тернопіль.
Це один із запитів лідерів, що стосується українського національного одягу, зокрема вишиванок в мережі Інтернет.
На сьогодні дуже легко придбати гарну вишиванку в Тернополі. Головне, щоб не переплатити.
Як вам ось ця вишиванка?
Це вишиванка, вишита особисто народною майстринею Галиною Михайлюк.
Це один із запитів лідерів, що стосується українського національного одягу, зокрема вишиванок в мережі Інтернет.
На сьогодні дуже легко придбати гарну вишиванку в Тернополі. Головне, щоб не переплатити.
Як вам ось ця вишиванка?
 |
| Чоловіча вишиванка. Фото. |
У Тернополі у перекупників її можна придбати за 1200-1400 грн.
Але у вас є унікальна можливість зателефонувати майстрині і замовити в неї цю вишиванку за 520 грн. Це дійсно так. Як каже Галина, на вишиванка люди роблять не великий, але все ж таки бізнес. Особливо, це стосується Тернополя. Тернопіль - це файне місто. люди там хороші. Не хотілося б, що б вони так переплачували.
Отже, тел. моб. Галини Михайлюк 0975518489. Телефонуйте! Ціна 520 грн. Але тільки в осінньо-зимовий період. В літо буде трохи дорожче. Тепер є реальна нагода заощадити!
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка хрестом. Урок 1. Матеріали для вишивки -...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка хрестом. Урок 1. Матеріали для вишивки -...: Вишивка хрестом. Урок 1. Матеріали для вишивки - вишивка хрестом п'яльці голка канва. Дорогі читачки журналу! Сьогодні ми...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка на делікатних тканинах за допомогою полотн...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка на делікатних тканинах за допомогою полотн...: Вишивка на делікатних тканинах за допомогою полотна рівномірного плетіння. Анастасія Шерепера, учасниця Буковинського клубу су...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка хрестиком для початківців
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка хрестиком для початківців: Вишивка хрестиком для початківців Якщо ви все-таки зважилися зануритися в таку трудомістку роботу, як вишивка хрестиком , то, як м...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка хрестом. Урок 1. Матеріали для вишивки -...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка хрестом. Урок 1. Матеріали для вишивки -...: Вишивка хрестом. Урок 1. Матеріали для вишивки - вишивка хрестом п'яльці голка канва. Дорогі читачки журналу! Сьогодні ми...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Тканини та їх різновиди
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Тканини та їх різновиди: Тканини та їх різновиди Всі тканини складаються з волокон, які можуть бути натуральними (рослинні - з бавовни і льону або тваринного...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Як навчиться вишивати хрестиком
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Як навчиться вишивати хрестиком: Як навчиться вишивати хрестиком Навчитися вишивати можна тільки через досвід. Багато хто вважає, що вишивання хрестиком це дуже ле...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Поради при вишиванні хрестиком
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Поради при вишиванні хрестиком: Поради при вишиванні хрестиком Якщо ви все ж таки зважилися на таку трудомістку роботу, як вишивання хрестиком, то, як мінімум, ви...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивання хрестиком. Дізнатися все!
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивання хрестиком. Дізнатися все!: Вишивання хрестиком Якщо ви все ж таки зважилися на таку трудомістку роботу, як вишивання хрестиком, то, як мінімум, ви повинні...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка на тканині
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивка на тканині: Вишивка на тканині Вишивка на тканині є актуальним та популярним способом нанесення зображень та різноманітних логотипів на предме...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Модниці просять майстриню вишити бісером блузки, п...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Модниці просять майстриню вишити бісером блузки, п...: Модниці просять майстриню вишити бісером блузки, пальта, куртки, і навіть сумки та взуття Оригінально вишиває бісером і робить із нього...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Мистецтво вишивки в історичному розвитку
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Мистецтво вишивки в історичному розвитку: ВИШИВАНКА Мистецтво вишивки в історичному розвитку Стаття польської журналістки про українську вишивку Потреба оздоблення така ...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Салон вишивки починається з маминої вишитої сорочк...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Салон вишивки починається з маминої вишитої сорочк...: Салон вишивки починається з маминої вишитої сорочки Буковина споконвіків славилася прикрашанням світлиць різноманітними вишитими реча...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: «Хрестиковий» похід гуцулки Галі
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: «Хрестиковий» похід гуцулки Галі: «Хрестиковий» похід гуцулки Галі Зробити українську вишиванку модною і популярною намагаються не лише Президент і відомі дизайнери, а...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Під весільний вінець в українському національному ...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Під весільний вінець в українському національному ...: Під весільний вінець в українському національному вбранні Вишита сорочка, запаска, кабат (своєрідний піджак), бавниця на голові… Ні, ...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Весільне вбрання
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Весільне вбрання: Весільне вбрання Сьогодні все більше молодят бажають не просто «справити весілля» за стандартним глобалізованим форматом, а зробити щ...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Олеся Теліженко: Мій стиль — етно-кутюр
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Олеся Теліженко: Мій стиль — етно-кутюр: Олеся Теліженко: Мій стиль — етно-кутюр Плани дизайнерки на моду, Київ і майбутнє Цього року дизайнерка Олеся Теліженко поки придум...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишиванка стає дедалі популярнішою
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишиванка стає дедалі популярнішою: Вишиванка стає дедалі популярнішою Національний символ – вишиванка, стає дедалі популярнішою. Чимраз більше українців хочуть відзнача...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивана сорочка під одностроєм австрійського стар...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивана сорочка під одностроєм австрійського стар...: Вишивана сорочка під одностроєм австрійського старшини Як архикнязь Габсбург став полковником Вишиваним Вільгельм – Франц Габсбург ...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивальниця черпає узори… зі снів
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Вишивальниця черпає узори… зі снів: Вишивальниця черпає узори… зі снів Вишивальниця, відома просвітянка з Рівного Вероніка Велігурська, вважає, що кожен українець у своє...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Одяг із портретом Степана Бандери став модним в Ук...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Одяг із портретом Степана Бандери став модним в Ук...: Одяг із портретом Степана Бандери став модним в Україні У зв’язку зі святкуванням 100-річчя від дня народження провідника ОУН Степана...
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Благословіть, тату й мамо…
ВСЕ ДЛЯ ВИШИВАННЯ: Благословіть, тату й мамо…: Благословіть, тату й мамо… Чому сватання, заручини та весілля за стародавніми народними звичаями стають дедалі популярнішими серед мо...
УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА - ГЕНЕТИЧНИЙ КОД чи ПОСЛАННЯ КОСМОСУ?
УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА - ГЕНЕТИЧНИЙ КОД чи ПОСЛАННЯ КОСМОСУ?
Про вишивання вперше згадують стародавні історики. Археологічні знахідки зі скіфських поховань 4-го століття до н.е. свідчать, що гаптування - один із найдавніших видів мистецтва, початками якого володіли ще мисливці на мамонтів.
Візерунки на маминих та бабусиних рушниках й обрусах передаються з покоління у покоління, і, можливо, є значно більшим, ніж просте поєднання кружечків, квадратиків, спіралей і завитків. Окремі дослідники схиляються до думки, що най-давнішим видом письма було вузликове плетиво (згадаймо казкові клубочки, які вказують герою дорогу до тридесятого царства). Є й припущення, що в символах українських вишиванок наші далекі предки закодували священну інформацію про Універсум. Наприклад... знання про структуру ДНК! (мал.1) Поширений графічний сюжет двох спіралей, який використовувався для оздоблення рукавів сорочок, майже один в один повторює зображення носія генетичної інформації зі шкільних та університетських підручників. Наступний часто вживаний символ - світове дерево або світова квітка, складена переважно з десяти елементів, розташованих на чотирьох рівнях (мал.2). Народознавці стверджують, що це - відображення уявлень про структуру Всесвіту. Такі самі уявлення покладені в основу єврейського містичного вчення - Каббали. Найцікавіше, що найсучаснішою гіпотезою про світобудову, один із розробників якої - російський фізик Дмитро Поляков, є так звана "теорія струн". Згідно з нею, існує не чотиривимірний (як досі вважається), а десятивимірний часопростір, який пояснює непояснювані феномени і у якому є місце для Бога і для чорта, для раю і для пекла. У восьмикутнику або восьмипроменевій зірці, що прикрашають подушки і серветки, можна прочитати універсальний календар (мал.3). Це не що інше, як стилізоване коло з вісьмома сторонами горизонту, поділене на 12 місяців і 36 декад (порахуйте і переконайтесь). Вражає, що такий поділ річного кола (на 360 днів) відповідає ідеально-круговій, а не еліптичній орбіті нашої планети. Тобто такий календар міг існувати лише десятки тисяч років тому, до легендарної глобальної катастрофи, яка нібито змінила цикл обертання Землі довкола Сонця! Скептики мають право вважати усе це містифікацією. Але хіба збіднить нас припущення, що у маминих "хрестиках" міститься ключ до розгадки незбагненних таємниць Природи? |
ВАРВАРА РИЗИ ТКАЛА
ВАРВАРА РИЗИ ТКАЛА
В українців було свято вишивальниць — це день Варвари 17 грудня. На «Варвари» не можна було прати, білити чи глину місити, — тільки вишивати. У цей день дівчата збиралися разом, молилися і вишивали (чи «висівали» долю?). Адже саме в ці дні ворожили на врожай, на долю, спостерігали за погодою.
То чи не магічні замовляння «засівали» чисті дівчата на білому полотні, творячи живі послання долі? Вважалося, що Варвара «золотими нитками Ісусові ризи вишивала». А це означало, що, будучи покровителькою дівчат-вишивальниць, вона керувала їхніми намірами і руками, коли майбутні наречені вишивали сорочки своїм судженим весільні рушники, ткали та вишивали свої власні сорочки.
Ця висока настроєність з молитвою на таке просте і буденне, здавалось би, діло тільки підтверджує благоговіння і відчуття святості перед барвистим писанням на полотні.
«Варвара» — день повороту на весну: в народі казали, що «Варвара ночі урвала, а дня приточила». Упродовж трьох днів — Варвари, Сави і на Миколая в Україні колись готували кутю та узвар, а це ритуальні страви, пов’язані з поминанням. Тому вишивання у цей день було святим ритуалом, значення якого сьогодні, на жаль, уже втрачено.
Колись вишивані узори не переносилися механічно, як зараз, із чужих зразків. Кожна вишивальниця досконало володіла «мовою» орнаментального письма, відчувала енергетику кольорів, поєднувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, яке мало стати оберегом як для самої себе, так і для коханого чоловіка чи дитини.
Щоб точно «закодувати» сорочку, достатньо лише чистоти намірів, любові, а оте «внутрішнє чуття», як ми називаємо свою підсвідомість, само підказує, як і що робити. Недаремно казали, що не всі жінки чи дівчата могли вишивати. Бо тим, у кого наміри чи почуття не були настроєні на «космічні струни», магія вишивання не відкривалася. Власне, вони могли хіба що чуже відшивати, а це не дозволялося робити, бо використати чийсь узір означало взяти на себе чужу долю.
Із цим застереженням не брати на себе чужого зустрічаємося у всій обрядовій культурі, зокрема у весільному обряді: на випікання короваю, який був уособленням Долі на весільному столі, брали тільки «непочату» воду. Не говоримо вже про те, що весільний одяг не позичали, до такого «перекрадання» благословень, які записуються енергетично в одязі, ніхто би не додумався.
А зараз практика брати шлюб у позиченому весільному вбранні, на жаль, стає звичною. Уявімо, що попередньо весільну сукню одягала убійниця своєї дитини, що сьогодні не є великою дивовижею. Чи варто чистій дівчині ставати перед Богом до шлюбу з таким «вельоном» на своїй голові? І заради чого руйнувати своє «поле» чужими енергіями, коли можна одягти на себе скромніше, але чистіше вбрання?
У нас є ще одне гарне і поетичне слово, котре може кинути світло на таємниці українського орнаментального письма: це слово «руна» (те саме, що луна, відлуння). «Руни» — це ще й молоді пагони, сходи, зелена поросль, руном в Україні називають суцільну овечу вовну високої якості. Відповідно слово руно служить для означення найвищої якості.
Відомий грецький міф розповідає про подорож у країну Гіпербореїв за таємничим «золотим руном». Можливо, в цьому міфі йдеться про особливий небесний покров, опіку неба, бо в українських казках та колядках часто зустрічаємося із золоторунними стадами, які символічно уособлюють зоряне небо, цілий сяючий всесвіт.
А може, аргонавти шукали якісь написи на другій стороні таємничого золотого руна?
Молоде пагіння — руно — має збірний аналог: рунь. Так само, як і самоназва українського племені звучить Русь. Зеленоруса Русь символом краси і вічного життя вважала квіти руту і ружу.
Наводимо ці архетипні слова зі звукосполученням «ру» не випадково: вони — в основі багатьох світобудовних моделей і понять (рух, круг та ін.) Слово «руна» в українському контексті як відлуння чогось дуже вартісного, безціннного (Знання?) має значно ширше символічне значення, ніж назва пісні в карело-фінських народів чи літер давньогерманського алфавіту, що зберігся переважно в скандинавів у написах на каменях та на старовинній зброї.
Чому так багато уваги приділяємо слову «руна», ведучи мову про український «космос» — орнаментальне письмо праукраїнців?
Тому, що наша вишивка — це і є таємниче рунічне письмо, «золоте руно», кожен символ якого кодував не окремий звук, а цілі образи світобудови, енергетичні поля, магічні ключі і коди.
Але давайте заглянемо за видимі виднокола знань про символічний тайнопис людства. Можливо, ця мандрівка допоможе нам краще розуміти самих себе, повніше оцінити вміст «бабусиних скринь».
КОДУВАННЯ ДОЛІ
КОДУВАННЯ ДОЛІ
В українців є такий вислів: «народитися у сорочці», що означає бути щасливим у житті. І слово «сорочка» вживається тут у своєму первісному значенні. Це не лише частина нашого гардеробу, як вважається сьогодні. Сорочка — це певна закодована сукупність сорока божественних енергій, що творять довершену і гармонійну долю людини. Недаремно у нас 9 березня, у день відкриття брам Ірію і проголошення початку весни, святкується день Сорока святих, а на Великдень найбільшого пошанівку заслуговує писанка-берегиня «сороківка» або «сорокаклинка»: живе яйце, на якому увесь простір поділений на сорок взаємно обернених і взаємодотичних трикутників, що символізують вогненну і водні сутності Буття у їхній Божественній парності.
Символічне обрамлення сорока життєтворчих енергій має і колядницька різдвяна звізда. Не випадково ці символи використовувалися в містеріях календарних свят, пов’язаних з циклічним народженням і оновленням світу.
Кодування сили має в собі і українська вишиванка, якій надавали величного змісту, вишиваючи сакральними узорами-письменами долю.
В багатьох українських казках зустрічаємося з мотивом чарівної сорочки, котру сестри-змії — носії мудрості і магії — вишивають своєму кровному братові і наказують ніколи її не знімати. Число магічних узорів, «квіток», які творять зміївни, — дванадцять: це дванадцять богатирських сил (за числом 12 — усі енергії космічного простору, всіх знаків Зодіака). І сила цього шиття неймовірно велика.
Герой казки, одягнувши сорочку на своє тіло, стає могутнім і нездоланним, він перероджується в безсмертного витязя, що чинить суд на землі, стає володарем земного царства. І сорочка його ніколи не забруднюється, не линяє і не зношується, — вона завжди біла і ясна. Лише його зрадливій жінці вдається обдурити свого чоловіка, умовивши скинути сорочку і викравши її.
Коли сестри оживили порубаного героя, то сказали, що відновити його здоров’я і силу вони уже не зможуть, бо «Бог здоров’я тільки раз дає». А здоров’я царя — в його сорочці. Не повернувши її, герой не зможе стати таким, як був. Тому сестри наділили свого брата хитрощами і мудрістю, з допомогою яких він повернув собі сорочку: своє здоров’я і силу.
Звичайно, у казці сорочка виступає в ролі символу. Але цей символ проектується на наше повсякденне життя. Ніщо в побуті наших предків не творилося лише заради прагматичної доцільності. Кожна річ повинна була мати ще й вищу доцільність, а ця доцільність була закладена в певному символі, котрий був зрозумілий людям.
Кодування долі, добробуту притаманне звичаєвій культурі не лише українців, а у усіх древніх народів. Універсальна символіка, пов’язана із виходом на космічні енергії, присутня в побуті і культурі Єгипту, Шумеру, народів Азії, латиноамериканського континенту, її сліди знайдено в Африці, Австралії, на віддалених островах Полінезії, Океанії, на всьому індоєвропейському просторі.
Але Україна — це особливий континент прадавньої культури, бо, як свідчать історики, тут життя існувало і в часи великого льодовика. Тут збереглася безперервність традиції, мудрість виживання, кодування сили. Це земля Гіпербореїв — могутніх титанів, носіїв таємничого знання. Сьогодні їхні таємниці помалу привідкриваються завдяки розшифруванню текстів Кам’яної могили, пам’яток прадавніх курганів, вік яких — мінімум 20 тисяч літ.
Виявляється, що світова історична наука змушена переглядати усталені хронологічні стандарти щодо давності пам’яток людства. Україна, про яку ще декілька десятків літ тому начебто на «пам’ятав» так званий «цивілізований світ», знову вийшла на світову арену вже не як відстала колонія великих імперій, а як колиска праіндоєвропейської цивілізації.
І найперше тому, що саме українці через розмаїття народної культури зберегли вихід на польову (божественну) першооснову існування матеріального світу. І, якщо говорити про вишиття на українському одязі, про орнаментальну символіку хатніх оберегів, то усі вони разом творили своєрідний енергетичний «панцир» для тіла і душі, для землі, на якій жили і творили, для всього сущого на цій землі. Творили і творять!
Тенденції сучасної етнографічної науки до вивчення народних скарбів минулого лише крізь призму їхньої матеріально-ужиткової вартості перетворюють прадавню культуру у кладовище мертвого, віджилого, і тим самим не лише констатується їхня «смерть»: свідоме чи несвідоме нав’язування думки про винятково архаїчну, музейну раритетність та неужитковість скарбів «бабусиної скрині» ще більше «умертвляє» їх у свідомості носіїв сучасної культури.
Погляд на творіння давнини «духовним» баченням розкриває ідею безсмертя, непроминущості кодів життя, закладену у прадідівській культурі, і творить проекцію у майбутнє.
Можливо, ці думки певною мірою допоможуть доторкнутися до джерел нашої божественної сили і самим стати носіями ідеї безсмертя людини, народу, нашої благословенної колиски — України на земному Полі.
Форум Вишиванка: Вишивка Ручної Роботи: На Рівненщині тривають «Сім...
Форум Вишиванка: Вишивка Ручної Роботи: На Рівненщині тривають «Сім...: Вишивка Ручної Роботи: На Рівненщині тривають «Сімейні перегони» : На Рівненщині тривають «Сімейні перегони» На Рівненщині триває третій с...
Вишивка Ручної Роботи: Як визначити розмір вишиванки?
Вишивка Ручної Роботи: Як визначити розмір вишиванки?: Як визначити розмір вишиванки? Жіночі розміри Тут можна визначити свій розмір. Дитяча група (дівчата) Розмір 26 28 ...
Як визначити розмір вишиванки?
Як визначити розмір вишиванки?
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тут можна визначити свій розмір. 
Дитяча група (дівчата)
Підліткова група (дівчата)
Жіноча група (Доросла N - група)
Жіноча група (Доросла XL- група)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
На Рівненщині тривають «Сімейні перегони»
На Рівненщині тривають «Сімейні перегони»
На Рівненщині триває третій сезон спортивно-інтелектуальної гри «Сімейні перегони». Вона для області стала своєрідним брендом. Проект, започаткований два роки тому, не мав аналогів в Україні. Участь у ньому взяли вже 40 тисяч місцевих мешканців. Серед них були як ті, що раніше не займалися спортом, так і родини спортсменів-олімпійців. Також цьогоріч на «Сімейних перегонах» побував президент Національного олімпійського комітету Сергій Бубка. До речі, із Рівненщиною багаторазового світового рекордсмена пов’язує те, що тут (у селі Мульчиці) народився його батько. «Я почав займатися спортом у 10 років. Тоді для цього було багато можливостей. Це і спортшколи, і гуртки, — розповів Сергій Бубка. — Якщо сьогодні не буде масового спорту, то годі чекати й високих спортивних досягнень. Бо, власне, на таких заходах, як «Сімейні перегони», можна розгледіти майбутніх чемпіонів», — повідомляє Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне.
КУПИТИ ВИШИВАНКУ: Олег Тягнибок: "Нам було б вигідно, щоб новообрана...
КУПИТИ ВИШИВАНКУ: Олег Тягнибок: "Нам було б вигідно, щоб новообрана...: Олег Тягнибок: "Нам було б вигідно, щоб новообрана Рада була розпущена вже найближчою весною" Лідер ВО "Свободи" Олег Тягниб...
Озирнись!
Озирнись!
Така незвична назва об’єднує у собі одразу кілька культурно-мистецьких подій, що відбулися у нашому місті, і пов’язані з родиною Невінчаних …
Прізвище Невінчаних добре відоме у Білій Церкві. Їхній рід заглиблюється своїм корінням ще у далекі часи козаччини. І представники древнього роду гордо несуть у своїх серцях козацький дух, вірність традиціям та волелюбність.
9 жовтня у приміщенні Білоцерківського краєзнавчого музею відбулося масштабне свято – відкрилися одразу дві виставки, презентувалися книги та лунали вітання на адресу винуватиці свята – Галини Невінчаної. Гості заполонили музейні зали, з цікавістю оглядали експозиції, вітали ювілярку. А нагоди для цього були вагомі.
Розпочалося дійство з відкриття виставки ілюстрацій «Честь і воля» Невінчаного Віктора Івановича (1909 – 1975рр) до репринтного видання книги «Тарас Бульба».
Чимало випробувань випало на нелегку долю Віктора Невінчаного.
Ось як розповідає про нього його донька Галина Вікторівна Невінчана:
- Честь і воля, червоні і чорні кольори вишивки… Так сталося, що все життя мого батька складалося з червоних і чорних кольорів. Те, що його виховували справжнім козаком далося взнаки. Початок війни,19 41-й рік. Мій батько працює в КЕЧі але отримує завдання супроводжувати вантаж в Середню Азію. 6 липня потяг відходив від білоцерківського вокзалу, місто вже бомбили. Коли вантаж доставили до місця призначення, то там почали розпитувати про війну. Батько сказав правду, що перемогти ворога з наскоку ми не зможемо. Сьогодні ні для кого не секрет, в якому стані знаходилася тоді армія. Поговорив Віктор Невінчаний увечері, а вранці стояв перед судовою «трійкою». Строк – за вишиту сорочку і антирадянську пропаганду. Чому за вишиту сорочку? Так це ж «дрібнобуржуазний націоналізм». Таким чином він потрапив до ГУЛАГу. Вижити батьку допомогла маленька захалявна книжка «Тарас Бульба». Йому дивом вдалося пронести її з собою через усі етапи. Вже на Кольському півострові, коли почали використовувати фахові знання засуджених, він отримав доступ до паперу, пензлів, олівців, бо працював інженером. Тоді батько почав малювати свого Тараса Бульбу. Перший малюнок був створений 1949 року, а останній намальовано 1954 – батько тоді був уже вільний. Картини з оказією він передавав моєму дідові Івану, який їх зберігав».
- Малюнки ці й справді вражають, бо вони – живі… Дивишся на них і відчуваєш аромат запашної української ночі, чуєш усі звуки і бачиш реально усі події, що зображені на малюнку. Це воістину – талант від Бога - так зображати на папері те, що зберігається у твоїй пам’яті. Дивовижно, але це – напевно пам’ять поколінь…
На щастя талант передався і доньці художника – Галині Вікторівні Невінчаній. І не просто передався, а подвоївся. Бо ж вона – і художниця, і письменниця.
Друга частина урочистого вечора присвячувалася саме їй.
У музеї відкрилася виставка картин художниці Галини Невінчаної «Озирнись». Це так символічно! Озирнись! І побачиш красу навколишнього світу. Озирнись! І помітиш дива щоденного буття на цій багатогранній Землі.
«Виставка моя – ретроспективна, - розповідає майстриня. - На ній я представила 39 картин. Це - пейзажі, квіти, натюрморти, портрети, фентазі. Я малюю те, що бачу. Треба просто озирнутися навколо і побачити прекрасне».
Галина Вікторівна не лише сама помічає красу навколо, а й «відкриває «очі» іншим, через власні картини. Білоцерківські шанувальникм мистецтва добре знають творчість Галини Вікторівни. Вона вже мала 7 персональних виставок, ілюструє книги, як власні, так і інших авторів.
Тож знову зустрітися з роботами художниці, побачити нові картини було для шанувальників її таланту великою радістю.
Більше того, приводів для зустрічі було більш, ніж достатньо.
Бо ж напередодні Галина Невінчана відсвяткувала свій ювілей. Їй виповнилося 55 років. Ця мила, енергійна, молода жінка зовсім не приховує свого віку, а сама відверто про нього розповідає. Втім, якщо не зазирати у її документи, то ні за що не здогадаєшся, що цій красуні більше 35. І лише дорослі діти та щебетушка-онучка нагадують про те, що життя не стоїть на місці. Але кожен день його наповнюється радістю та надією.
Ще з однією важливою подією вітали Галину Вікторівну цього дня. 25 вересня 2012 року вона була прийнята у Національну спілку письменників України.
Справді, талановита людина – талановита у всьому. Прочитавши хоча б одну книгу Галини, хочеться читати і перечитувати її знову і знову. Вона так майстерно знаходить слова, так вміло вплітає їх у загальний віночок, що відірватися немає сил, аж допоки не прочитаєш книгу до кінця. А тоді – прагнеш продовження…
На щастя, Галина Невінчана дарує читачам все нові книги. На сьогодні вона є автором п’яти книг: «Півень у фрістайлі», «Амури і конкури», «Зерна і жорна», «Містечковий бомонд», збірка оповідань «Чужі вікна».
«У своїй творчості, які в живописі, я віддаю перевагу реалізму. Не варто вигадувати історії, їх підказує саме життя», - зізнається письменниця.
А й справді, життя – наймудріший порадник. І воно завжди підкаже правильний вихід з будь-якої ситуації. Ось тільки розпачу в житті не повинно бути місця… А треба бути відкритими, щирими, любити людей і жити для них. Так, як це робить Галина Невінчана.
Олена Ходоровська
З першим снігом на Прикарпатті туристи почали купувати шкіряні шапки і вовняні рукавиці. ФОТО
З першим снігом на Прикарпатті туристи почали купувати шкіряні шапки і вовняні рукавиці. ФОТО
На Прикарпатті в курортному Яремче розпочалася масова закупівля зимових сувенірів.
Ліжники, в’язані шкарпетки, подушки та килимки на підлогу різного розміру з овечої шерсті, шкіряне домашнє взуття, шапки, рукавиці з гуцульським орнаментом – усе це зараз великими партіями закуповують торгівці сувенірних базарів і крамниць Яремче, Косова, Ворохти, Коломиї, Верховини. Тут зима найприбутковіша для туристичного бізнесу. Місцеві туроператори кажуть, що путівки завжди купляють заздалегідь. Важливо, що й ціни суттєво не збільшилися.
Отож, уже за кілька днів тижнів приїжджих відпочивальників на Івано-Франківщині буде більше, аніж місцевих жителів. Похід на яремчанський сувенірний ринок вже давно став одним із видів атракцій у курортному містечку, де й особливих розваг немає. Особливо він цікавий для тих, хто вперше прибув на Прикарпаття. Тут гості залишають чимало грошей, але є такі що довго ходять, вибирають, прицінюються.
«Окрім звичних дерев’яних виробів та вишиванок, неабияким попитом користуються сезонні зимові речі, — каже косівчанка Марія Шумеляк. — Узимку чимало туристів купують в”язані шерстяні безрукавки, шкіряні шапки, рукавиці, шкарпетки. Чимало з цього тут же приміряють і вже не знімають.. Приїжджі купляють охоче ліжники й овечі шкури на підлогу». Щоправда, у сезон ціни на речі, що користуються попитом, яремчанці знижують, аби швидко розкупили. У ці дні в Яремче приїжджають виробники з гірських сіл, або продавці самі їдуть по товар. Кожен уже давно має свого постачальника, якого добре знає та має свій спосіб розрахунку.
Проте, багато зимових речей, які продають на ринку, гуцульською автентикою назвати важко. Гуцули неохоче зізнаються, що чимало товару закуповують у Польщі та Угорщині, не бракує і китайського ширпотребу. «Але ж заробляти якось треба, натуральні речі дорого коштують, бо це ж це ручна робота», — ніяковіють горяни.
Отож, уже за кілька днів тижнів приїжджих відпочивальників на Івано-Франківщині буде більше, аніж місцевих жителів. Похід на яремчанський сувенірний ринок вже давно став одним із видів атракцій у курортному містечку, де й особливих розваг немає. Особливо він цікавий для тих, хто вперше прибув на Прикарпаття. Тут гості залишають чимало грошей, але є такі що довго ходять, вибирають, прицінюються.
«Окрім звичних дерев’яних виробів та вишиванок, неабияким попитом користуються сезонні зимові речі, — каже косівчанка Марія Шумеляк. — Узимку чимало туристів купують в”язані шерстяні безрукавки, шкіряні шапки, рукавиці, шкарпетки. Чимало з цього тут же приміряють і вже не знімають.. Приїжджі купляють охоче ліжники й овечі шкури на підлогу». Щоправда, у сезон ціни на речі, що користуються попитом, яремчанці знижують, аби швидко розкупили. У ці дні в Яремче приїжджають виробники з гірських сіл, або продавці самі їдуть по товар. Кожен уже давно має свого постачальника, якого добре знає та має свій спосіб розрахунку.
Проте, багато зимових речей, які продають на ринку, гуцульською автентикою назвати важко. Гуцули неохоче зізнаються, що чимало товару закуповують у Польщі та Угорщині, не бракує і китайського ширпотребу. «Але ж заробляти якось треба, натуральні речі дорого коштують, бо це ж це ручна робота», — ніяковіють горяни.
Мистецтвознавець Роман Пилип:Я прагнув повернути своєму народу ним же створене
Пане Романе, що спонукало вас до дослідження вишивки?
— Після закінчення академії я марив грандіозними монументальними проектами, високими склепіннями мурованих храмів, та одного разу на горищі у скрині своєї бабусі знайшов вишиті «уставки» сорочок, виконані дрібними мініатюрними стібочками — низинкою та хрестиком «на зернята», що вразили мене своєю довершеністю, лаконізмом, красою. Але вже тоді мені вдалось розгледіти у тих мініатюрних творах і набагато важливіші речі, що й надихнули на дослідження в подальшому. Сьогодні ця моя праця, вважаю, є наймонументальнішою в моєму творчому доробку. Вона актуальна і має соціальне значення. Сподіваюсь, що збережеться і буде цікавою для майбутніх поколінь.
Що підштовхнуло до видання цієї книги?
— Ідея видати книгу виникла під час захисту дисертації у Львові. Хотілося, аби праця була доступною не тільки для вузького кола фахівців. Я прагнув повернути своєму народу ним же створене. Дати вишивальницям зразки високого мистецтва, що вже довгий час було притрушене пилом забуття. Намагався таким чином посприяти розвитку традиційної народної вишивки Закарпаття. Ця книга буде цінною і для музейних працівників, і для науковців, і для тих, хто любить вишивати, і для художників. Бо повертає наукову цінність стихійно зібраним різноманітним приватним музейним колекціям.
Чи стануть у пригоді ваші дослідження людям, які створюють сценічні костюми?
— Безперечно, що фестивалі, мода, сценічна культура певним чином популяризують вишивку, відроджують її. У монографії відображена локальна специфіка всіх типів вишивки, її художні та локальні особливості. Тож дизайнери одягу, музичні колективи зможуть собі реконструювати вишивки костюмів різних районів Закарпаття.
Проте такі речі потрібно робити фахово, тактовно і зі смаком, щоб уникнути шароварщини, неякісної подачі, що тільки шкодить розвитку вишивальних традицій. Крім того, важко відроджувати окремий вид мистецтва, це потрібно робити комплексно. Оскільки вишивка, як унікальне явище української культури, глибоко закорінена у традиційну культуру. Не можна відроджувати тільки одну вишивку і не повертати звичаї, пісні, культуру минулого краю. Інакше це все штучно. Але у нас досі нема фестивалю ремесел, де нарівні з медом та вином можна було б спробувати вирізьбити дідівську ложку, розписати горня, ткати та вишивати.
Вишивальна традиція передавалася від матері до доньки. Кожна жінка намагалася вишити собі й дітям нову сорочку до Великодня. Ці речі свято береглися і передавалися із покоління до покоління. Дівчата традиційно вишивали за маминими чи бабусиними взірцями, відшліфовуючи та вдосконалюючи технічні та мистецькі прийоми. Жодного разу я не зустрів двох однакових вишиванок, а велика кількість художніх зразків свідчить про високий рівень народного мистецтва в минулому.
Мистецтво вишивання змінилось? Чи стало воно кращим нині?
— Не можна сказати, стало воно кращим чи гіршим. Просто відбулися значні трансформації, і вишивальне мистецтво нині є іншим.
Розповім випадок. Перебуваючи в Іршаві, коли збирав матеріал до книги, я завітав до будинку старшої жінки, де її родичі нещодавно зробили євроремонт. Замінили все старе: тарілки, скатертини, меблі на нові чуда дизайнерської думки. Газдиня довго відмовлялася показувати вишивки, мовляв, у мене нічого немає, але я наполіг. І коли жінка витягла із шафи старі доріжки, вишиті скатертини, серветки і ми розклали те все на свої місця, хата ніби ожила. Таке все воно було гарне, хоч і старе. Речі предків – наша історія, наша ґенеза, наші традиції і тільки в цьому середовищі нам зручно та затишно.
А які види вишивок є на Закарпатті?
— Вишивкою декорували традиційне народне вбрання і тканини інтер'єрного призначення. Інтер'єрна вишивка присутня в оздобленнях подушок, простирадл, скатертин, рушників тощо. Одягова – це сорочки, поясне вбрання, плечове, вишиті головні убори та інше.
Щоб класифікувати основні типи вишивки, потрібно було досконало вивчити техніки, орнаментальні мотиви, композицію, їхній колорит. Характеристика вишивок за згаданими художніми особливостями і виявляє певні їх групи. Вони притаманні тому чи іншому вишивальному осередку. Традиційні народні типи вишивок збігаються з виділеними етнографами етнографічними групами українців Закарпаття: гуцулами, бойками, лемками та долинянами.
Так, гуцульська вишивка зберегла свою давню геометричну основу, трирядкову фризову композицію уставок жіночих сорочок, візерунок вибудовується з ромбокрапкових орнаментальних мотивів. У 30ті роки минулого століття в гуцульську вишивку проникають стилізовані рослинні мотиви. Певні відмінності спостерігаються у вишивці кептарів, сердаків та уставок у гуцулів ясінянського, богданського, рахівського та великобичківського вишивального осередків. Гуцульський тип вишивок поширений до ріки Шопурка, що впадає в Тису.
Вишивка бойків Закарпаття характеризується червоносиньою кольоровою гамою чи їх відтінками. Геометричні візерунки вибудовуються із ламаних ліній — кривульок. Така вишивка не тільки декорувала, а й скріплювала збірки біля горловини жіночої сорочки. У 20—30-ті роки геометрична вишивка поєднується з рослинною.
Лемківська вишивка втратила свою геометричну основу на початку ХХ ст., її витісняють рослинні мотиви, де натуралістичні квіти компонують у замкнуті композиції на пазухах, рукавах сорочок, що перешивають з фабричних хусток, друкованих взірців.
Вишивка долинян Закарпаття вирізняється також великою варіативністю композицій, колориту, технік вишивання.
Чи є у вашій колекції найдорожча душі вишивка?
— Найдорожчою є вишивка моєї родини, що є не тільки зразками народного мистецтва, а й пам'яттю про моїх родичів.
Наскільки я розумію, вишивка — це ще й носій інформації...
— Так. Вишивкою на вбранні можна було розповісти про становище людини у суспільстві та багато іншого. Але, насамперед, одяг мав бути чистим. Є таке прислів'я: «Чистий одяг вдома, чистий він і на людях». Раніше вишивали на домотканих матеріях. Згодом з'явилися фабричні тканини, які уміло застосовувалися у декоруванні народного строю.
І тільки після війни з появою промислових виробів люди менше почали носити одяг власного виробництва. Купували готову тканину, готовий виріб, і все. Уже не було актуально самому ткати полотно, тим паче вишивати його, кардинально змінився побут.
Наші пращури вишивали всі отвори сорочок, вважали, що крізь них до людини можуть проникнути злі сили. Вишитий рушник клали під породіллю з вірою в те, що він допоможе при пологах. Хлопчиканемовля хрестили у вишитій чоловічій сорочці. Загалом вишивка широко застосовувалася у всіх сферах життя людини — від її народження аж до смерті.
Як ви знаходили вишивки?
— Спочатку вивчав літературу у бібліотеках, зокрема у краєзнавчому відділі Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки. Приглядався до експонатів музеїв, де зібрані колекції вишивок. Експозиція вишивки та одягу всього Закарпаття добре представлена в Закарпатському краєзнавчому музеї, музеї народної архітектури та побуту. Та це тільки частка того, що зберігається у їхніх фондах. Частогусто музейні збірки є німими свідками нашої минувшини. Тому за матеріалами, яких не вистачало, рушав по селах Закарпаття.
Ця частина моєї праці – найцікавіша. Я приїздив у село, спілкувався із старожилами, просив, аби показали старі вишиванки. Здебільшого старенькі багато цікавого розповідали про своє життя, минуле краю. Для кожної своєї поїздки розробляв «запитальник», аби розмова не була стихійною. Інколи потрібно було спрямовувати співбесідників у потрібне русло.
Чи легко погоджувалися старенькі на відверту розмову?
— Був у мене в цьому плані й негативний досвід. Коли ще навчався у коледжі, мене попросили дізнатися про дерев'яну церкву в с. Луги Рахівського району. Я вдягнувся в білий костюм, взяв червону папку і виглядав, ніби голова сільради. Підійшов до дідуся, який у церкві був за дзвонаря, а той так перелякався. Подумав, що я якийсь інспектор. А коли я витягнув цілий список запитань, то він на жодне з них не відповів. Я чув лише «не знаю, не пам'ятаю і все». Тому треба спочатку ввійти в довіру до людини. Для цього доводилося навіть пожити у них удома, допомогти по господарству.
Чи хтось спонсорував ваші поїздки по селах?
— Витрати для проведення наукових досліджень проводив виключно своїм коштом. Самі поїздки не такі вже й дорогі порівняноі з насолодою спілкування із старожилами, знайомством із пам'ятками мистецтва. Ніби потрапляєш в інший світ. Звичайно, що вишивка не може не захоплювати, не чарувати своєю різнобарвністю, глибиною композиції. Над своєю книгою я, до речі, почав працювати ще з 2005 року. Сьогодні, коли інтерес до народних строїв та вишивки зріс, особливо важливо знати підгрунтя цього прадавнього мистецтва, усвідомити його тісний зв'язок з духовною культурою та світоглядними уявленням про наших предків.
Пане Романе, ви маєте власну колекцію вишиванок...
— Дещо мені подарували, щось залишилося від бабусі. Інші вишиванки я придбав у власників.
Знаю, що ви ще й художникживописець. А хто був вашими вчителями?
— Впродовж навчання в Ужгородському коледжі ім. А.Ерделі, а потім у Львівській національній академії мистецтв в мене були різні викладачі. Першими поводирями в таємниці цього ремесла стали В.Петрецький, Й.Бачинський, П.Бала та інші. Їхня школа мене в певній мірі й сформувала. Роль навчальних закладів є вирішальною, оскільки там виховувався смак, відкривались очі на красу народного мистецтва.
Маєте багато робіт?
— Багато. Не рахував, скільки, але на виставку вистачає. Окремі роботи зберігаються у мене на горищі. Тримаю їх там, аби звільнити місце для нових. Дещо я вже подарував друзям, знайомим. Ну десь понад сотню. Найбільше люблю натюрморти із старими речами побуту, портрети, пейзажі. Люблю також малювати наше місто. Шкода, що рекламою затуляється щораз більше мальовничих куточків Ужгорода. Місто так динамічно змінюється. Нещодавно малював один краєвид, а через якийсь період бачиш на тому ж самому місці вже перебудови чи супермаркет. І вже не встигаєш за цими змінами.
Персональну виставку своїх робіт вже проводили?
— Поки що ні. Я не поспішаю викладати на чийсь розсуд свої роботи, оскільки хочу зібрати все найкраще. Мені потрібен на це час. До того ж я змінююсь, як і моє мистецтво. Так, після повернення зі Львова у моїх роботах стала домінувати закарпатська тематика. Львів виховує. Там гарне мистецьке середовище. Проте зараз в Ужгороді є Закарпатський художній інститут, що також формує мистецьке та наукове середовище, і молодим талантам можна здобувати фах недалеко від своїх домівок.
Для довідки. Роману Пилипу 35 років, він народився і виріс в Ужгороді. Після закінчення школи навчався в Ужгородському коледжі мистецтв ім. А.Ерделі, а відтак продовжив навчання у Львівській академії мистецтв. Нині він працює викладачем Закарпатського художнього інституту, є членом молодіжного об'єднання Закарпатської організації Національної спілки художників України.
Надія ФЕДОРЧУК
